Богдан 39 лет Привіт) Познайомлюся з жінкою для серйозних гармонійних стосунків, шлюбу. Прац... Подробнее ➥ | Світлана 29 лет Привіт, мене звати Світлана. Хочу знайти чоловіка, щоб створити сім'ю, піклуват... Подробнее ➥ | Kathleen 54 года I am looking for a kind, loving, faithful and reliable man with family values fo... Подробнее ➥ | Яна 28 лет Привіт) Познайомлюся з привітним мужчиною для створення сім'ї. Приємна, ввічли... Подробнее ➥ | В'ячеслав 59 лет Мої найщиріші вітання Жінкам сайту) Хочу познайомитися з привітною жіночкою, що... Подробнее ➥ | Viktor 54 года Шукаю довгострокові стосунки, ціную спілкування, емоційну доступність, лояльніст... Подробнее ➥ | Диана 45 лет Жизнь прекрасна, наслаждайтесь каждой мелочью и делайте этот мир лучше, чем вчер... Подробнее ➥ | Христина 32 года Шукаю відданого, турботливого і люблячого чоловіка з яким при симпатії, взаєморо... Подробнее ➥ | Анжела 37 лет Возможно где-то здесь есть человек, с которым я хочу быть вместе всю жизнь))... Подробнее ➥ | Віктор 62 года Вітаю Жінок сайту) Шукаю свою Єдину для шлюбу. Вдівець, проживаю один в мальов... Подробнее ➥ |
Напевно, це питання виникало не раз в думках у хлопця, а тим більше, якщо це перша зустріч, перше побачення. Перше побачення відіграє велику роль у подальших стосунках. Львів - ідеальне місто для романтики, атмосферних вечорів та відпочинку. Можна провести всього одні романтичні вихідні у Львові і закохатися в нього назавжди!
Побачити Львів з іншої сторони, сторони романтики і історії.
Це – архітектурна перлина Львова у стилі неоренесансу (1901 рік), один з найгарніших театрів Європи.
Збудований на початку минулого століття за проектом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського. Великий театр у Львові порівнювали з Паризькою та Віденською оперою. Стоячи перед величним фасадом цієї фантастичної споруди відчуваєш все поглинаючу силу мистецтва, його вічність у контрасті зі швидкоплинністю людського життя. Це споруда, у якій можна знайти різні архітектурні стилі європейських країн, втілені з пишномовною імпозантністю.
Форми фасаду дуже складні і різноманітні: це колони, балюстради, ніші, насичені алегоричними скульптурними постатями. Над головним карнизом фасаду височать статуї восьми муз, над ними горельєфна десятифігурна композиція «Радощі і страждання життя». Фронтон угорі завершується скульптурною тріадою крилатих бронзових постатей Генія драми і комедії, трагедії і у центрі – Слави, яка тримає золоту пальмову гілку. Ці скульптури творили видатні львівські митці Попель, Баронч, Війтович.
Інтер’єр львівської опери вражає не менше, ніж зовнішній вигляд. Внутрішнє убранство споруди оздоблене позолотою (на неї витратили декілька кілограмів золота), різнокольоровим мармуром, декоративними розписами і скульптурою. Чотириярусний глядацький зал має форму ліри і вміщує понад тисячу людей. Окрасою сцени є декоративна завіса «Парнас» (1900 рік) відомого у Європі живописця Генрика Семирадського – алегоричне трактування сенсу людського життя у постатях Парнасу.
Зал львівського оперного театру відзначається чудовою акустикою. Тут можна побачити виступи славетних оперних і балетних колективів України та гастролерів з інших країн. У львівській опері проводять нещодавно відроджені Віденські бали.
За кілька останніх століть у Європі критерієм визначення культурного рівня міста стала наявність у ньому університету чи оперного театру. Львів, університетський із XVII століття, у XIX – став ще й оперним містом. Втім, львів’яни почали знайомство з новим видом мистецтва (опера як жанр виникла на зламі ХУІ-ХУП століть у Флоренції) задовго до появи Міського театру (так називався Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької до 1939 року). Бо вже в кінці XVII ст. до Галичини із італійських містечок добрело кілька мандрівних труп, які хотіли здивувати слухачів нечуваною “драмою в музиці”. За якихось півтора століття опера як жанр набрала такої популярності (в багатьох містах Італії було по кілька оперних театрів, які щовечора заповнювалися слухачами), що її співуча хвиля захопила всю Західну Європу, де виникали свої національні піджанри, формувалися професійні оперні трупи. Одна з них прибула в останній чверті XVIII ст. до Львова – із Австрії.
Сцена Міського театру у Львові чула виступи співаків світової слави: А. Дідура, М. Баттістіні, Я. Королевич-Вайдової, Я. Кепури, Д. Беллінчіоні, К. Венс, Б. Сорель, І. Жіральдоні та ін.
Балетна трупа самостійно не виступала, тільки в 1921 році зважилася на постановку “Лебединого озера” П.Чайковського, яка ввійшла в історію театру як перший балет на цій сцені.
Міський театр ставив за мету прославляти, в першу чергу, польське мистецтво. Однак у його трупі працювало багато українських артистів, які возвеличували львівську сцену. Так, у першому театральному сезоні окрасою сцени був О. Мишуга, який співав в одинадцяти операх. У другому сезоні з блиском виступав Є. Гушалевич, у третьому – М. Менцинський і С. Крушельницька та ін.
А власне український театр перебував тоді в складному становищі. Артисти-українці, що були в складі трупи театру, всілякими способами намагалися дати зазвучати рідному слову. У 1905 році група драматичних акторів гастролювала у Києві, а 2 і З квітня 1906 року театр приймав на своїй сцені М. Заньковецьку і М. Садовського, Й. Стадника, Л. Кравчуківну, І. та К. Рубчаків, А. Осиповичеву у виставах “Батькова наука” за п’єсою І. Карпенка-Карого та в опереті М. Лисенка “Чорноморці”. У 1908 році тут виступила трупа театру “Руська бесіда” (заснований у 1864 р.) з операми “Наталка Полтавка” М. Лисенка і “Катерина” М. Аркаса. У різні роки в театрі співали, крім вищеназваних, і такі прекрасні українські оперні виконавці, як М. Голинський, О. Любич-Парахоняк, О. Руснак, О. Носалевич та ін.
У грудні 1939 року Міський театр було реорганізовано у Львівський державний театр опери та балету. Протягом 1941-1944 рр. театр пережив німецьку окупацію. Однак творче життя не припиняється. У театрі працювали такі видатні митці, як диригенти Л. Туркевич, М. Колеса, режисери В. Блаватський і Й. Стадник, сценограф М. Радиш, хормейстер Я. Вощак, солісти Л. Черних, В. Тисяк, І. Туркевич-Мартинець, Є. Поспієва, 3. Дольницький, І. Романовський та ін. Опера, балет і драма почергово працювали для німців і львів’ян.
Після другої світової війни у театральний репертуар щороку один за одним входять твори українських композиторів або твори на українську тематику: опери “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського (перша післявоєнна прем’єра), “Наймичка” М. Вериківського, “Наталка Полтавка” й “Утоплена” М. Лисенка, “Маруся Богуславка” А. Свєчникова, “Богдан Хмельницький” К. Данькевича, “Хустка Довбуша”, “Сойчине Крило”, “Орися” А. Кос-Анатольського”, а згодом й інші.
Трупу складають талановиті виконавці, серед яких солісти опери П. Кармелюк, Н. Шевченко, Г. Юровська, М. Торчинський, Н. Цимбалюк, О. Дольський, солісти балету О. Сталінський, Н. Слободян, В. Ільїнська, М. Дельсон, М. Мономахов, Н. Єгурнова, диригенти Я. Вощак, І. Мандрикін, Я. Брагінський, художники, Ф. Нірод, О. Сальман. Кожна вистава збирає в театрі широку і вдячну глядацьку публіку.
Особливе захоплення викликає балет (у великій мірі, напевно, через його відсутність у Львові в попередні десятиліття), хвилюють новостворені українські балети, у яких незаперечними зірками на українській сцені були Наталія Слободян і Олег Поспєлов.
Із серпня 1956 року театр почав носити ; ім’я І. Франка. Наприкінці 60-х років він поповнився новими силами. За диригентський пульт стали Ю. Луців, І. Лацанич, С. Арбіт, у балетну трупу прийшли талановиті хореографи М. Трегубов, М. Заславський та А. Шакера, заявив про себе самобутній сценограф Є. Лисик. Глядачі йшли на вистави з участю улюблених артистів опери (таких як В. Герасименко, Т. Братківська, Т. Поліщук, Я. Чайка, Т. Дідик, О. Врабель, Г. Кузовков, В. Луб’яний, Л. Божко, Н. Тичинська, В. Ігнатенко та ін.) і балету (Г. Ісупов, О. Стратиневська, І. Красногорова, П. Малхасянц, Л. Орловська, Е. Старікова, Ю. Карлін та ін.).
Театр завойовує позиції одного з найкращих не тільки в Україні, а й на всій території Радянського Союзу. На деякі вистави глядачі приїзджають спеціально, щоб побачити сценографію народного художника України Євгена Лисика (“Спартак”А. Хачатуряна, “Есмеральда” Ц. Пуні, “Три Мушкетери” В. Баснера, “Ромео і Джульєтта” С. Прокоф’єва, “Створення світу” А. Петрова, “Лускунчик” П. Чайковського,”Джоконда” А. Понк’єллі та ін.), яка в монументальних розписах вражала повнотою розкриття музичної партитури, глибиною філософського осмислення твору, величезним багатством фантазії у виборі форм і кольорів. Традиції незабутнього Є. Лисика продовжують його учні: народний художник України Т. Риндзак і заслужений художник України М. Риндзак, творчість яких зараз відома не тільки в Україні, а й за кордоном. Постановки з їх участю неодноразово викликали велике захоплення на гастролях театру.
У кінці 70-х років театр закрився на реставрацію. У нього було зміцнено основу, переплановано підвальні приміщення (тут зробили, крім інших допоміжних приміщень, кафе); здійснено реконструкцію сценічних механізмів, що дало можливість встановити на сцені 4 плунжери для спорудження декорацій на різних рівнях.
У нішах фойє було встановлено погруддя Т. Шевченка, І. Франка, А. Міцкевича, О. Пушкіна, а в нішах дзеркального залу – М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського, М. Глінки, П. Чайковського (скульптори – Е. Мисько, Я. Чайка, Й. Садовський, О. Пилєв).
Оновлений і сяючий позолотою театр запросив перших глядачів у 1984 році.
Нещодавно театр здобув статус Національного. Цю історичну для Львова подію 5 жовтня 2005 р. у дзеркальному залі перед працівниками театру проголосив Президент України Віктор Ющенко, відзначаючи великі заслуги всього колективу, високий виконавський рівень солістів, хору та оркестру.
Розповідаючи про сучасні дні театру, не можна оминути його ходи в ногу з технічним прогресом. Тут з’явилося електронне табло, яке, завдяки перекладові на рухомій стрічці, дає можливість українському глядачеві краще розуміти зміст опер, виконуваних іноземними мовами. Сцена збагатилася досконалим світлом із Японії (театр отримав його, вигравши грант у конкурсі серед багатьох театрів Східної та Центральної Європи). В театрі постійно триває оновлення, удосконалення закулісної частини. Відремонтовано і устатковано хоровий, балетний і репетиційний зали.
Працівники всіх цехів – і творчих, і технічних – вкладають частку своєї душі для процвітання театру, який став їх долею, їх гордістю, їх щастям. Львів’яни радіють, що це один з найкращих театрів.
Театр вшановує пам’ять про тих українських митців, які в різні періоди його історії творили йому славу. У 2002 році в дзеркальному залі було встановлено пам’ятник патронесі Львівської Опери Соломії Крушельницькій (скульптор Ярослав Скакун) – до 130-річчя від дня її народження. Портретну галерею доповнили бюсти співаків Олександра Мишуги, Модеста Менцинського, художника Євгена Лисика, диригента Ярослава Вощака.
Перше побачення в Оперному театрі на одній з вистав, запам’ятається на все життя закоханим, які зустрілися на сайті «Дві Зірки» і поєднали свої долі на довгі і щасливі роки подружнього життя.